Ви батьки школярів?
Ви працюєте в загальноосвітніх закладах? Ви за справедливість?
Якщо вже через соцмережі ми можемо брехати, робити наклеп, намагаємося вплинути на людей задля особистих цілей, чому б нам через ці мережі не поширювати інформацію щодо наболілого питання в суспільстві - насилля.
Це слово все частіше ми чуємо через масмедіа, зустрічаємо в інтернеті. Насилля, цькування, утиск-це те, що ми знали і раніше. БУЛІНГ (фізичний, вербальний, прихований) і КІБЕРБУЛІНГ – це нові поняття старої проблеми. Як добро, так і зло має властивість поширюватися через нас, людей. А інтернет надає цьому неймовірної швидкості, а іноді й сили.
Що ж таке булінг? Це будь-яка агресивна поведінка (процес фізичного чи психологічного жорстокого ставлення) однієї людини чи групи людей, що повторюється неодноразово або має очевидні передумови для повторення.Прояв агресії з подальшим залякуванням особистості,цькуванням та погрозами, моральним приниженням.Треба знати і розуміти: булінг не носить характеру самозахисту! Прояв булінгу в людській спільноті багато в чому ґрунтується на протиставленні «своїх» і «чужих». Хто ж є учасниками булінгу? Жертва,нападник (булер), свідки (спостерігачі, захисники, ті, хто співчуває). Поведінка «булера» дає йому можливість показати більшості, що він не слабкий.
Буде цікавим уривок із програми «Профілактика та подолання булінгу в закладах освіти» (сайт МОН України) : «Провокуючі буллі (переслідувач) робить якусь дію по відношенню до іншої дитини, щоб викликати її реакцію, звинуватити її у чому-небудь, скоєному раніше або тому, що здійснюється зараз. Інший спосіб – негативні висловлювання, що вказують на недоліки жертви, наприклад, щодо суджень, поведінки, зовнішності або одягу. В обох випадках провокатор шукає щось негативне і хапається за це. Ще один прийом, щоб викликати у людини невдоволення – фізичний вплив або перешкоджання її діяльності для того, щоб потім використовувати негативну реакцію. Головне – знайти привід для звинувачення. У будь-якому випадку людина потрапляє в ситуацію, коли вона змушена реагувати. Умілий провокатор постарається інтерпретувати негативно будь-яку реакцію. Якщо жертва залишиться пасивною, то буде звинувачена в небажанні відповідати. Якщо відповість, то відповідь буде перекривлено і оголошено хамством або брехнею. Таким чином, створюється привід для нового обвинувачення. Наступного разу, під час зустрічі з жертвою, провокатор використовує привід знову, і жертва опиняється у пастці. Отже, механізмом втягування є провокація, особливо, якщо йдеться про фізичну форму цькування і вербальні переслідування.»
Ось і підійшли до кібербулінгу. Кібербулінг , коротко,- це травля в соцмережі. Це поняття все частіше стає об’єктом нашої уваги. Дошкулити, нашкодити, принизити людину дистанційно, без фізичного насильства ,стало простішим із розвитком технологій, поширенням соцмереж . Ані батьки, ані вчителі не можуть протистояти цій «Чумі ХХІ» століття. Через нашу неосвіченість, нерозуміння наслідків дій дитини в мережі, через відсутність дієвих програм контролю – все це веде до непередбачуваного.
Чи є ця проблема в наших школах? Давайте думати. Якщо вона є в соціумі, то в закладах освіти вона так чи інакше проявляється. Школа – лакмусовий папірець на всі негативні і позитивні явища в нашому суспільстві. І діти, а це НАШЕ майбутнє (як би старомодно це не звучало), є найуразливішими до прояву цих явищ. Так чи є в нашому суспільстві у великих чи малих масштабах булінг? Думайте і аналізуйте! Чи може школа без підтримки держави, суспільства, врешті-решт батьків,змінити цю ситуацію? НІ. Тільки цілеспрямований,поступовий, систематичний, обґрунтований підхід до цього питання держави, єдині дії сім’ї та закладів освіти можуть змінити ситуацію на краще.
Зробімо світ кращим! Миру і щастя усім! |
