Вісімнадцяте грудня. Дитячими усмішками дзвенить зимовий день. Земля на околиці села вкрита мереживною скатертиною, зітканою з яскраво-білих пухнастих сніжинок. Ближче до вечора серця дітей наповнюються радісним щемом і спалахують природним бажанням якнайскоріше побачити Святого Миколая та бодай кутиками очей подивитися на цього дивного святого, що так щедро роздає чи то пак кладе під подушки українській малечі подарунки. Ох, як же їм нетерпиця його побачити! Та й чекали вони цього свята цілісінький рік. А напередодні писали листи святому Божому угоднику, з надією побачити серед усіляких солодощів та фруктів і омріяні предмети вжитку: фотоапарати, мобільники… Дехто віднині вже уявляє собі картину наступного дня, коли зможе похизуватися цими дорогими подарунками перед друзями-однокласниками та вчителями. Отож, наступного дня і до на нашої шкільної країни завітав Святий Миколай зі своїми помічниками, подарунками,
...
Читати далі »
